Українську освіту врятують іновації

Єдине, що може вратувати укрїнську освіту, — це іновації. Як деяким людям відомо, то наша освіта не входить в когорту найкращих освіт, до прикладу: за конкурентноспроможністю випускників ми посідаємо 43 місце з 113 країн світу. А за рейтингами університетів жоден український виш не потрапив до тисячі кращих вузів світу. В чому проблема, а в тому що: По-перше, ринку праці потрібні практики, а не теоретики, яких готує наша освіта. По-друге, ринку праці потрібні люди, які у своїй вузькій галузі є спецістами, а не є працівниками широкого профілю. По-третє, викладачі повинні бути практиками, тоді вони чогось зможуть навчити, теорію можна і самому в книжці при бажані прочитати. По-четверте, лише 5 частина випусників на достатньому рівні знають англійську мову, мову міжнародного спілкування. По-п'яте, у випускиників відсутні навички комунікації. Комунікаційні навички включають в себе здатність швидко зрозуміти і в повній мірі освоїти ті чи інші знання або досвід, а також уміння швидко, зрозуміло і повно довести ці знання до працедавця, до колег по роботі, до публіки – залежно від галузі, в якій працюєш. Поки все. Далі буде. Тепер до теми, як за традицією відео про іновації в освіті, від Платформи Свідомо, а саме від Наталії Шульги – вченої, яка займалась дослідженнями в галузі молекулярної генетики та клітинної біології впродовж 30 років. До 2004 року працювала в університеті міста Рочестер, у штаті Нью-Йорк, США. Вона повернулась до України після «Помаранчевої революції», щоб допомогти у реформі освіти та науки в Україні. Працювала Віце Президентом зі стратегічного планування в НаУКМА. Зараз є виконавчим директором громадської організації Український науковий клуб, що об’єднує вчених світового рівня у галузях природничих наук, математики і технологій. Відео тут:
 
Наталія Шульга: "Інновації, які змінять українську освіту і науку"
 





2 коментарі

Святослав Вишинський
У контексті поглиблення освітнього дискурсу в Україні — вийшов третій випуск журналу соціальної критики «Спільне», присвячений темі «Політика освіти». Варто сподіватись, що, як і попередні два випуски, журнал незабаром презентуватиметься в «Literatur Cafe».
Володимир Антонюк
Те що в Україні називається освітою… просто називається таким словом. Питання освіти, реформування цієї галузі, на мою думку, мали б бути головними при любих політичних режимах. Та, на жаль, слоган «діти — наше майбутнє» міцно сидить в черепній коробці чиновників і нечиновників. Діти — вони ж не майбутнє, вони саме-саме теперішнє. І їх проблеми — це не проблеми в майбутньому, це — проблеми майбутнього, що вкорінюються у сьогоденні. Хочу поділитися виступом геніального Пауля Пшенічки на ТЕД-конференції в Києві — www.youtube.com/watch?v=fEWLK_re81U.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте